Ви тут: Головна Діяльність Наші проекти Поетичний альманах Вернигоренко Сергій Анатолійович

Реорганізація Інституту суспільства

На підставі рішення засідання Вченої ради від 26 травня 2016 року структурний підрозділ трансформується шляхом поділу на:

 

Вернигоренко Сергій Анатолійович

Заступник завідувача науково-методичного центру стандартизації та якості освіти Університету.
За освітою вчитель математики та фізики.
Можливо, важко назвати те, що пропоную читачам поезією - це просто заримовані емоції.

***

Шекспир был прав,
Когда сказал, что жизнь игра
Играют все - хотят того, иль нет
Мы ждём от той игры тепла, добра,
Но иногда в тонеле тёмном
Не виден нам надежды свет
И по причине той банальной
Мы ищем с ночи до утра
То, что восполнит нам сполна
Потери, горести, страданья,
Ошибки, разочарованья,
Изломы в жизненом пути...
Но не возможно то найти,
Что утеряли безвозвратно...
Мы ищем снова,
Не находим то что надо
И думаем - "Вокруг такое стадо!"
А ЧЕЛОВЕКА нет нигде...
Быть может, просто в суете
Не видим и не ценим то, что есть?
А, может, нужно просто сесть
И посмотреть по сторонам
А вдруг заметим как улыбнётся
И рукой помашет нам
Тот друг безхитростный и милый
С которым жизнь прожить -
Как в сказку окунуться!
С которым в облака нырнуть -
И не вернуться!
Увы... Нам это не понять
Ведь мы стремимся отыскать
Гармонию меж телом и душой
Но не находим -
Тем нарушен наш покой...
И в тишине холодной ночи
Мы говори себе - нет мочи
Жыть в одиночестве постылом
В мирке своём, как дождь унылом
И бросить поиск невозможно
Хотя стараемсь осторожно
Забыть, не думать, не мечтать
Без слов и мыслей ночью спать
Но так устроен мир сурово
Ведём мы поиск снова, снова
Кто-то находит - кто-то нет...
Нашла ли ты - дай мне ответ?

***

Перепетії сьогодення
Не варті жодної уваги,
Хіба що певної зневаги
Вони достойні тут і зараз.
Бо заважають йти невпинно
Шляхом тернистим до свободи, -
Душі світанку й насолоди,
Життям звичайної людини,
Яка кохає просто й щиро
Ту мить, що йде і з нею поруч
І не поверне вже ліворуч,
Бо там все сіре і змарніле.
А серце прагне до яскравих,
Надійних та в душі незламних,
Стійких, до вічності подібних,
Взаємних вражень та натхнення,
Що розфарбують все буденне
У кольори живої сили,
Яка пробудить волю й розум,
Не дасть змарніти у дорозі,
І виведе у чисте поле.
Там небо ніжне, аж прозоре,
І далечінь вже не розмита,
А теплим світлом оповита -
Вже не лякає пустотою,
Та просто легкою рукою
Дає нам шанс торкнутись мрії,
Підживить прагнення, надії,
Всі недаремні сподівання
Про мить щасливу на світанні,
Яка відкриє суть понять
І допоможе з*ясувать
Що є для кожного важливим,
Де точка відліку береться
І куди вісь життя ведеться.

Drawn_wallpapers_Butterfly_on_a_flower_016009_

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 0.00 (0 Votes) 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 0.00 (0 Votes)

 

Помітили помилку в тексті? Виділіть це слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Ви тут: Головна Діяльність Наші проекти Поетичний альманах Вернигоренко Сергій Анатолійович