Ви тут: Головна Діяльність Наші проекти Поетичний альманах Пасічник Іван Олегович

Реорганізація Інституту суспільства

На підставі рішення засідання Вченої ради від 26 травня 2016 року структурний підрозділ трансформується шляхом поділу на:

 

Пасічник Іван Олегович

Студент-історик Інституту суспільства.
Творче кредо: "...Слова звучать примусить сильно й гучно лише одна поетова душа"
(В.Симоненко).

Березнева сповідь

Розгулялись вітри
Заквітчаним березнем,
Зашуміли діброви
В поліських полях.
Одиноко стоїш Ти,
Обнімаючись з вереснем,
І думки потопивши
У лунних морях.

Ночі березня в снах
Зазирають в віконечко,
Тиша темряв земних,
Оповита в журбі.
Ріже Місяць зірки,
Мов сліпучеє Сонечко,
Ясним променем дня
Дарить пісню Тобі.

І застигла весна
Березневими нічками,
Лине в пісні вона
Берегами Дністра.
В них кохання живе
І спалахує свічками
Цвіт каштанів квітучих
На схилах Дніпра.

Тобі одній

Проходить час. В дощах вечір’я
Краплина кожна, в них – сльоза.
Ти – ясна зіронька сузір’я,
Мов проблиск Сонця, як гроза.

Полярна зірко в небі чорнім,
Світи та вказую людям путь,
В Чумацькім Шлясі загадковім
Не дай собі та всім згаснуть.

Блисни у хмарах чорних в небі,
Всміхнися Сонечко усім,
Світи безмірно при потребі,
Щоб блиск перетворився в грім.

Гроза зіркового польоту,
Сузір’я грім крізь блиск ночей,
У перекотах небозводу
Ні перед чим не торопій!

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 4.90 (5 Votes) 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 4.10 (5 Votes)

Вершник-бунтар

Як вершник, що здіймається полями,
Летить у вирій, наче птах.
На стежині трапляються ями,
Від дощу не спасе навіть дах.

Кожна крапля, мов блиск метеорний,
Бомбардує сталевий шолом,
Кожний спогад – зміїний проворний
В серце б’є посивілим чолом.

Крізь посухи й пронизливі грози,
Поміж тіні роз’ятрених хмар,
Мчиться вершник, і в люті морози
Відчуває бунтарський він жар.

Вершник мрій і ілюзій столітніх
Розбиває думки поколінь,
Зазирає у спогади літніх,
Молодих піднімає з колін.

Кожне слово його блискавичне,
Відгук їх чує гомін лісів,
Шлях копит, наче марево звичне,
Зазира в сновидіння ярів.

Революцію в снах зазиває,
Скаче в поле бунтарських думок,
Його помисел світлий палає,
Спалах вогнища творить струмок.

Водограй вогняних осередків,
Ріки крові жорстоких боїв…
Через те, що не чуємо предків
Крізь розломи буремних років.

От і скаче кіннотник без тями,
На очах його сльози страждань.
Перескакує війни, мов ями,
Вже втомившись від лютих зітхань.

Генералу М.П. Кирпоносу та солдатам…

О, генерале, змучений війною,
Ви воскресаєте поміж роки…
У спогадах старі фронтовики
Нащадкам вказують метою,
Свого життя обпалених надій,
На місце, де відбувся бій.

Із Верхоярівки у Городище
Ішли до мосту, на Удай…
Та забрели у тихий гай,
Який перетворився в попелище,
(мов вичавили все земне:
природне, вічне, потайне).

Лощина тишу зберігала
У галасі стрільби гармат.
У вражих наступах армад
Вона весною розцвітала,
(хоч літо спеку не щадило,
солдат від голоду валило).

В двобої встояли Ви стійко,
Солдат Вам в цьому допоміг.
А скільки ж люду там поліг!..
Василь, Павло, сержант Андрійко –
Не мають прізвищ хлопчаки…
На плитах стерлися роки.

Їх долі в імені одному:
Солдати фронту!..
Командир!..
А був колись Ти бригадир
В селі отому,
Де сім’я Твоя жила.
Фашист спалив там все до тла!..

Ви, генерале, спочивайте –
Солдати вірні пліч-о-пліч,
Їх мужність в пам’яті сторіч –
З гранітних обелісків варта
Кричить мовчанням звідусіль:
«Ми не забули Вашу… біль!»

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 5.00 (4 Votes) 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 4.80 (5 Votes)

Помітили помилку в тексті? Виділіть це слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Ви тут: Головна Діяльність Наші проекти Поетичний альманах Пасічник Іван Олегович