Ви тут: Головна Діяльність Наші проекти Поетичний альманах Растівський Ігор Васильович

Реорганізація Інституту суспільства

На підставі рішення засідання Вченої ради від 26 травня 2016 року структурний підрозділ трансформується шляхом поділу на:

 

Растівський Ігор Васильович

IMG 3812

Студент- філософ Інституту суспільства.
Пишу вірші з 10 років. У своїх поезіях я закликаю людей до того, аби вони цінували життя,
адже воно дійсно прекрасне! Я ціную кожну мить, бо вона неповторна.
Сьогодні так важко знайти щось справжнє і доречне… Так…Безумовно, наш 21 вік карколомний, але я шукаю затишку у серці.
Коли серце сповнене любові, то воно вчиться любити життя.
Я люблю життя у всій його красі.

О, моя музо надвечір'я...!
Де ти ночуєш?...
Звідки ти?...
Твоє таємне тепле пір'я
Мені шепоче куди йти...

І все чомусь лиш за коханням
Так хоче,щоби я летів,
Щоби прощався із журбою
Старих зотлілих мертвих снів.

Листи цілую...
Прощавайте!...
Вже скоро трави оживуть...
Я дивлюсь в ніч...
Я воскресаю...
А поїзди летять...гудуть..


О,моя музо надвечір'я...!
Із твого пір'я я зліпив
Орлині крила за плечами...
Й до неї в далеч полетів...

Мені ніколи ще
Не снилась ти так довго,
Як в цю весняну ніч
Несмілу і густу...
Я вперше подививсь
В твої печальні очі,
У вогкім напівсні забув про самоту...


І після таких снів,
Немов художник вмілий
Узявши пензлик мрій
Мої фарбує дні
Та у якої є такі печальні очі...
Вночі отій несмілій вони були
Одні...

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 4.75 (6 Votes)
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 4.75 (6 Votes)

На Байковому в осінь...

Був день уже готовий спочивати
Бриніла тиша цвинтарним теплом,
А я ішов поетам щось казати
І вони вкрили мене святим крилом.

Там Рильський і, Сосюра, і Малишко,
Павло Тичина і Олесь Гончар.
Я руку прикладав до плит могильних
І відчував тремтливо їхній дар.


Я всім чужий
І всім до болю рідний...
Скільки людей у серці процвіли,
Але дороги,мене вкутавши в скорботу
До вас на кладовище привели.

О,мудрі вчителі
Перед багаттям ваших
Вічно тривожних стомлених очей -
Я іскорка,лише мала жаринка,
Яку ледь видно за стінами ночей.

Я слухав ваші мудрі настанови,
Де вечір хвоєю і ладаном пропах
І жевріли таким незримим сяйвом
Нові сонети на моїх руках...

Я там, де ніч фарбує небо
Після молочного дощу,
Прийдеш: я знаю і до ранку
Тебе з обійм не відпущу.

Я там,де сосни пахнуть літом,
Де ще дитинством грає шлях.
Там,де стоїть пустельна тиша
У серпнем скошених полях.


І повертатися не треба
Туди,де злісне "не прощу"
Я там,де ніч фарбує небо
Після молочного дощу...

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 4.75 (6 Votes)
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 4.75 (6 Votes)
Там, де в теплих росах світанки,
Там, де вулиці в стінах тополь,
Уночі мрії ллються серпанком,
Там схрестились мечі наших доль.
...І хитались закохані тіні
Там, де полудень в сонці блукав,
Там
під вечір
у безгомінні
Я поетом самотності став...

Згасає місто...
Вечір водить
Печальні тіні на дахах,
А ми не хочемо прощатись
Так пахнуть зорі на губах!...

Ось я в безодні щастя в'яну,
І ти, цілуючи, шепнеш
У пристрасті слово "Коханий..."
І в ніч солодку попливеш....

Чому у відповідь не можу
Тобі сказати,що люблю
Чому закохано у прозі
Свою я молодість гублю?...


.... І я залишусь,
Там де в тиші
Печальні тіні на дахах,
Де ніжно контури згасають
І пахнуть зорі на губах.

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 4.75 (6 Votes)
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 4.75 (6 Votes)
Мій брате,
Дужий і незламний,
Моєї долі ідеал!
Ти - ураган,що нищить смуток
І зло картаве поміж скал.
Мій брате любий!
Пам'ятаєш:
Ти,я,сестра:іще малі
На вигін до калюж ганяєм,
Ховаєм горобців в землі.
Не мріяли ми про машини,
Не знали ще усіх планет.
Вели густими вечорами
Удвох один велосипед.
А поле наше...
Як забути?..
Де наш із палиць автомат,
Де наші марки, вудки перші,
Де наший вірний пес "Пірат"?...
О,ночі!
Сад і соловейко
Співав нам радо
Тьох та тьох.
Ми ще малі були,
Ми спали
В одному ліжечку на двох.
Мені і досі,брате,сняться
Далекі верби над ставком...
Ти в вчиш мене,як треба плавать,
Як бути гарним рибаком.
Я знаю знаю, що не будЕ
Щасливо так
В сніги й мороз,
Коли санки наші минали
На шляху з ковзанки загроз.
Не стане колись бабці й діда,
Що нас в уяві дивних див
Водив туди,де зорі тихі,
Де турок шапку загубив.
Ставки замулились і скоро
Не буде нашого садка,
Та завжди завжди найтепліша
Така міцна твоя рука.
Я радий,що були і будем
З тобою разом брату брат
Для мене ти,неначе лицар,
Неначе юності солдат!
Мій брате,
Дужий і незламний,
Моєї долі ідеал,
Нехай життя тебе підносить
На золотий свій п'єдестал!

Рідному місту

Іду крізь дим,
Крізь жовту браму сонця,
Де весело осінній плаче сквер...
Іду, прощаючись із містом...
Незабаром...
Мене зустріне Київ-Гулівер...

Прощайте вулиці !
У млі п'янких акацій
За руку з щастям я ходив по вечорах
Прощайте колії,гудки і семафори,
Прощай дорого,що за містом у полях...

Ой ви тополі на алеях мудрих!
На тих алеях,де пісні про нас
Розвіяло моє останнє літо,
Ти відіснилася...
І чути вітру бас...

Приїде осінь в ризах золотавих
Нашіптуватиме печаль в садах
Я йтиму містом...
Вже чужим...
Не рідним...
І буду мріяти про збірку й альманах...

І хай я буду вчитися і марить
У іншому могутньому крилі...
Ніколи не знайти тобі заміни
Моє найкраще місто на землі!

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 4.75 (6 Votes)
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 4.75 (6 Votes)

Мій друже,
Ти мені так любий!
Щасливий я ,що ти мені зустрівсь
У цю епоху і у це століття
Я майже поруч з тобою народивсь.

Тобі,
У дні лихі й щасливі
Я всесвіт відкривав глибинної душі,
А ти мені всміхався урочисто
Тобі писати хочу лиш вірші.

Так! Час мине
Розійдуться дороги,
Але всміхнуся я, згадаючи тебе,
Бо ти-щось світле,щось безмежно добре,
Бо у тобі - пригадую себе.

 
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 4.75 (6 Votes)
 

 

Помітили помилку в тексті? Виділіть це слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Ви тут: Головна Діяльність Наші проекти Поетичний альманах Растівський Ігор Васильович